Чому ми вирішили купити квартиру в Аланії – історія однієї пари

Чому ми вирішили купити квартиру в Аланії - історія однієї пари

Ми вже літня пара, у віці. Більшість свого життя працювали, виростили дітей, онуками ще не обзавелися. Вирішили для себе, що поки є здоров'я та сили, треба дивитися світ, набиратися вражень. За вдачею ми з чоловіком завжди були мандрівниками. Якийсь час нам довелося пожити на Кіпрі, у Дубаї. Кілька років тому ми вирішили трохи розсудливим і назавжди оселитися в Туреччині. З роками прийшло усвідомлення того, що нам набридла суєта, хочеться спокою та тиші. Просто жити, насолоджуватися сонцем, теплом, гуляти із собакою.

Тому коли справа дійшла до покупки нерухомості, ми одразу міли ті варіанти, де квартири пропонувалися в галасливих містах. Вибрали для себе Аланію. Після життя в Дубаї це невелике місто здалося нам, якщо можна так висловитися, дачним селищем. Потрібно віддати належне, інфраструктура тут розвинена непогано. Все необхідне для життя у кроковій доступності. Люди дуже доброзичливі, живуть спокійним, розміреним життям, нікуди не поспішають. У нашому районі вранці співають півні, вечорами влаштовують концерти жаби. І це прекрасно! Чудова екологія, чисте повітря, ліс, гори. Що ще потрібне для щасливого життя?

Як ми вибирали нерухомість в Аланії

Перед тим, як купити свою квартиру в Аланії, ми переглянули багато варіантів. Старі будинки в центрі міста, які нам пропонували продавці нерухомості, вимагали ремонту, вілли на вторинному ринку на той момент були нам не по кишені, занадто дорого. Купувати ділянку землі і морочитися з будівництвом не хотілося. Подивилися кілька квартир у новобудовах. Непогані, добротні, просторі, добрий ремонт.

Подумували вже брати одну, але з'явився дуже вдалий варіант — пентхаус на два поверхи в тихому районі Аланії, який називається Обидва. Район дуже спокійний, вдалий. З вікна – вид на гори, до пляжу на машині та центру міста – лічені хвилини. Наш житловий комплекс називається Kale Sehir-3. Це три будинки, у кожному з них 18 квартир. На території – шикарний, величезний басейн. Все озеленене, доглянуте, велике паркування, охорона.

Трохи про нашу квартиру та ремонт

Наш дуплекс – квартира в 350 квадратів. Це 6 та 7 поверхи будинку. Обійшовся він нам трохи більше за €170 тис. Брали ми квартиру ще в стані будівництва. Будинок було закінчено приблизно на 80%, йшло оздоблення. Ми вирішили провести невелике перепланування, попросили знести стіну на першому поверсі. У проекті значилося 5 спалень, але ми вважали, що краще прибрати одну з них і розширити зону кухні та вітальні. Ще зробили на додаток до вбудованих шаф, які йшли в базовій забудові, простору вбиральню. Попросили пофарбувати стіни в інший колір.

Наші побажання забудовник сприйняв цілком адекватно та все виконав. Але доводилося уважно стежити, щоб робітники усували недоробки. Наприклад, нам підвісили кондиціонери, а кабель до них підвести забули. Великих проблем не було, а от по дрібницях довелося роботяг поганяти. В Україні якщо майстер пообіцяв бути з 10 до 12 і все зробити, будь впевнений — прийде і зробить обов'язково. Турецькі майстри в цьому сенсі дуже непунктуальні та неквапливі. Такою є турецька ментальність.

В яку суму коштувало нам оформлення документів?

Оформили документи на нерухомість дуже швидко. У Туреччині, що дивно, цей процес чудово налагоджений. Перший внесок за квартиру був 20% від її вартості, трохи згодом ми внесли всю суму та одразу отримали дворічні візи. Дуже зручно. Усі мита, медичне страхування, послуги нотаріуса обійшлися нам на двох трохи більше $900. Довелося трохи доплатити за переклад документів та послуги юриста ще десь $500.

Як нам живеться в Аланії?

Ми купили меблі, влаштувалися та розпочали новий, сподіваємося, щасливий турецький етап свого життя. Що особливо подобається у нашій квартирі – широкі балкони. На них багато мешканців влаштовують барбекю, потрібно лише узгодити це з керуючою компанією та мешканцями. Нам дали на це дозвіл і тепер ми частенько балуємося шашликом, не виходячи з дому.

Із сусідами нам пощастило. Вийшло так, що в будинку іноземці — тільки ми, решта — турки. І у цьому є свої плюси. Ніхто не лається матом, немає бійок, п'янок, спокійні, тихі сім'ї. Єдиний мінус, багато хто не розмовляє англійською, а ми насилу розуміємо турецьку. Але це не заважає нам добре ставитись один до одного, ходити в гості.

За обслуговування, роботу двірника, охорону комплексу тощо ми щомісяця платимо близько €40. Усього «комуналка» виходить у нас не дорожче за €135. Вважаємо, що це не дорого. Ціни в магазинах та на ринку не високі, продукти смачні, багато зелені, овочів, фруктів. Все як ми любимо.

Що стосується місцевих пам'яток та розваг, то в Оба є де потусити, сходити до ресторану, є алкогольні та безалкогольні заклади. Але ми туди зазираємо рідко. Намагаємося проводити час із користю. Читаємо книги, дивимося фільми, зависаємо в інтернеті. Багато подорожуємо машиною країною, були в Бодрумі, Фетхіє, Чешмі. Там така краса, що просто голову зносить!

Загалом живемо на повну котушку. Ми раді, що тут оселилися. До нас приїжджають друзі, гостить діти, місця у нашому просторому будинку вистачає всім. На майбутнє маємо великі плани. Сподіваємося, що ніщо не завадить їм здійснитися.