Чому ми задумалися про покупку нерухомості у Туреччині?

Чому ми задумалися про покупку нерухомості у Туреччині?

Ми звичайна родина із Запоріжжя, в якій підростають два шибеники. Якщо зі старшим немає жодних проблем, то молодший народився дуже болючим. Всі застуди та ангіни чіпляються до нього, варто лише привести малюка до дитячого садка. Через вічні лікарняні в мене почалися проблеми на роботі, врешті-решт довелося звільнитися і сидіти з сином будинку. Лікарі в поліклініці вже не знали, що з нами робити, чим лікувати. Порадили для початку змінити клімат, переїхати туди, де більше сонечка та чистого повітря.

Так вийшло, що влітку ми відпочивали всією родиною у Туреччині. Нам дуже сподобалося там. Я з радістю помітила, що малюк зміцнів і жодного разу за два тижні, що ми були на морі, не кашлянув. Повернувшись до Запоріжжя, восени сльота і вогкість, ми з чоловіком довго згадували лагідні пляжі Аланії, тепле море і всерйоз замислилися про те, щоб купити нерухомість у Туреччині та переїхати на постійне проживання. Чоловік непогано заробляє, гроші у нас були, і ми вирішили купити квартиру ближче до берега моря, щоби діти могли плавати і загартовуватися.

Яке місто ми обрали і чому?

Нам до того набридло велике місто, постійні шум і пилюка, що ми одностайно вирішили оселитися в тихому і спокійному місці. Вибрали маленьке містечко Манавгат у провінції Анталья, видами якого були просто вражені. Я ніколи не думала, що не тільки побачу античні споруди, а й житиму в місті з дуже давньою історією. Ми об'їздили всю округу. Були в Сіді та Перзі, побачили давньогрецькі та римські споруди. З цікавістю дізналися, що в Сіді проводяться оперні концерти, джазові фестивалі, культурне життя вирує і б'є ключем.

Місця тут дуже гарні. Ліси, гори, піщані пляжі. Клімат виявився дуже м'яким та приємним. Влітку не дуже спекотно, приємні весна та осінь. Море залишається теплим дуже довгий час. Сезон дощів починається десь у грудні та триває до лютого. Взимку без сильних морозів. За нашими українськими мірками це називається — трохи похолоднішало. Цілий рік працюють затишні кафе та ресторанчики, дуже багато туристів із Європи.

Вибір агентства нерухомості: наш досвід

Нам пощастило, що ми звернулися до київського агентства нерухомості Hayat Estate, квартиру вони знайшли та підібрали дуже швидко. Щоб укласти договір, не довелося весь час їздити до Києва. Співробітник агентства, який займався угодою, постійно тримав з нами зв'язок через інтернет та по телефону, все докладно розповідав та пояснював.

Ми розповіли, яку квартиру хочемо, назвали приблизну суму, а потім лише переглядали фотографії будинків та обирали квартиру своєї мрії. Всі документи оформили без нервування і тяганини. Чоловікові довелося злітати до Туреччини, щоб оформити довіреність у нотаріуса і, звичайно, переглянути вже майже нашу квартиру. Я з малечею упаковувала коробки та валізи, замовляла квитки.

Яку квартиру купили?

Наших коштів вистачило, щоб купити вторинку, але квартира була просто приголомшлива. Три просторі, світлі кімнати, широкі балкони, чудовий ремонт. А у дворі — басейн, у якому можуть хлюпатися всі мешканці нашого житлового комплексу. В окрузі дуже багато зелені, квітів. За ними постійно доглядають садівники. Скрізь затишно та чисто.

Територія охороняється, дітлахам не страшно випустити на прогулянку. За всі ці зручності, звичайно, доводиться платити компанії, що управляє. За місяць виходить близько $40. Цих грошей зовсім не шкода. Вважаємо, що комфорт та безпека варті того.

Чого ми побоювалися, переїжджаючи на проживання до Туреччини?

Зважившись на переїзд, ми, звичайно, переживали, як житимемо в незнайомій країні, далеко від близьких. Що робити із документами, громадянством. Але виявилося, що все не так страшно. Ще в агентстві нам сказали, що купуючи квартиру в Туреччині, ми автоматично отримуємо дозвіл на проживання на один рік. Потім його можна продовжувати. Чоловік уже шукає роботу.

Літати додому, щоб відвідати рідню, із Туреччини дуже легко. У нових друзів і знайомих не бракує. Тут дуже багато українців. Наприклад, наші сусіди — прекрасна літня пара із Києва. Бачачи, які вони тут щасливі, подумуємо про те, щоб перетягнути сюди своїх батьків.

Як нам живеться в Туреччині?

Ми не відчуваємо незручностей у спілкуванні з місцевими жителями. Якщо потрібно викликати сантехніка чи лікаря, завжди знаходимо спільну мову. Щодо їжі, вона тут спочатку здавалася трохи незвичайною, але ми до неї швидко звикли. Багато маленьких магазинчиків, є великі торгові центри. Фрукти та овочі намагаємося брати на базарі. Тут їх просто казковий достаток та ціни досить низькі. Брендові речі можна купити у бутіках, але ми одягаємося на місцевих речових ринках. Моїм пацанам все одно що рвати - шорти за 100 або 10 доларів.

Для дозвілля дітей є багато гуртків, спортивних секцій, можна займатися плаванням, боротьбою, тенісом. Якщо занудьгуємо за снігом — неподалік Анталії є лижний центр. Цікаво, що можна вибрати групу, де займаються лише твої співвітчизники, щоби зручніше було спілкуватися. Багато хто говорить англійською, так що є чудовий привід попрактикуватися і згадати, що навчав у школі.

Ми не лінуємося і намагаємося вчити турецьку, хоч нашого рівня англійської нам цілком вистачає для спілкування. Але мова країни, в якій живеш, потрібна для повноцінної асиміляції та необхідна дітям у навчанні. Чи шкодуємо за те, що переїхали до Туреччини? Ні, зовсім не шкодуємо – нам тут комфортно, а в Україну ми можемо приїжджати так часто, як нам заманеться.